В цій статті ми обговоримо:
В статті 43 Конституції України зазначено, що кожний громадянин нашої держави має право на працю, тобто на можливість заробляти гроші законним шляхом, займаючись тим видом діяльності, яку він самостійно обирає або на яку дає добровільну згоду.
Фізична особа підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю найманих осіб, є повноцінним роботодавцем, і на неї поширюються всі вимоги законодавства, так як порядок оформлення трудових відносин однаковий для всіх роботодавців: як для юридичних осіб так і для фізичних осіб підприємців.
Зобов’язання ФОП по трудовому законодавству
Підприємці, які беруть на роботу найманих працівників зобов’язані:
- повідомити про це орган ДПС, в тому числі щодо сумісників. Причому, це треба зробити перед допуском працівника до роботи;
- укласти трудовий договір та видати наказ про прийняття на роботу. До кожного договору має бути окреме розпорядження.
Трудове законодавство поширюється на всіх роботодавців, тому підприємець зобов’язаний вести кадрову документацію, пов’язану з оформленням трудових відносин з найманими працівниками, а саме:
- документи, що регламентують порядок використання найманої праці – правила внутрішнього трудового розпорядку (ст.21 КЗпП);
- документи обліку робочого часу – табель обліку робочого часу;
- накази (розпорядження) про прийняття та звільнення з роботи, надання відпусток, направлення у відрядження. Штатний розклад з позиції органів держконтролю є обов’язковим.
Виплата заробітної плати та податки
Виплачувати заробітну плату працівникові законодавство зобов’язує регулярно у робочі дні, не рідше двох разів на місяць ( ч.1 ст.115 КЗпП України) з дотриманням двох умов:
- проміжок часу між виплатами не перевищує шістнадцяти календарних днів;
- зарплату виплачують не пізніше семи днів після закінченням періоду, за який її виплачують.
Разом з виплатою авансу та зарплати утримуються податки з нарахованої суми:
- податок з доходів фізичних осіб – 18%;
- військовий збір – 1.5%.
Нараховується єдиний соціальний внесок у розмірі 22%, якщо це звичайний співробітник та 8.41% якщо цей працівник має інвалідність.
Необхідно мати на увазі, що якщо людина працює на умовах неповного робочого дня та сума заробітної плати становить менше ніж розмір мінімальної заробітної плати (з 01.10.2022 року – 6700 грн), то суму ЄСВ розраховують як добуток розміру мінімальної зарплати та ставки ЄСВ (22%) на підставі п.5 ст.8 Закону про ЄСВ. Тобто сума податку має становити не менше як 1474.00 грн.
Виплата заробітної плати та податки
Податки сплачуються, зазвичай, разом із виплатою заробітної плати:
- ЄСВ – під час кожної виплату авансу чи зарплати та у період з 1 по 20 число місяця, наступного за звітним;
- ПДФО – під час виплати авансу чи зарплати. Якщо ж дохід нараховано, але не виплачено, податок підлягає перерахуванню до бюджету у строк не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходів;
- ВЗ – під час виплати авансу або зарплати. Якщо ж дохід нараховано, але не виплачено, то податок підлягає перерахуванню до бюджету у строк не пізніше 30 днів, наступних за місяцем нарахування доходу.
Наостанок хочеться зазначити, що на відміну від юридичних осіб, яким необхідно зберігати трудові книжки працівників, працівники фізичної особи-підприємця можуть зберігати свої трудові книжки у себе. Тому ФОПу не треба вести облік трудових книжок та вкладишів до них, як будь-якому іншому підприємству.
